"ЮЗЭР" - Крымская республиканская психиатрическая больница №2, село Костырино

Перше, що хотілося б відзначити практично відсутню доступність транспорту до цієї лікарні, оскільки в це село автобус ходить тільки двічі в день: о 7 годині ранку і о 15 годині дня. Приїхавши в лікарню, побачили машину з цистерною води. Як з'ясувалося, вода привозиться двічі в день, оскільки з 1995 року зламаний водогін лікарні. Прийшовши в кабінет до головного лікаря Олександра Сергійовичеві, ми почали роз'яснювати, що за моніторинг ми проводимо і для кого. На що він відповів, що в моніторингу анкетування добровільне, і медперсонал не проходитиме анкетування. Ми пояснили йому, що це вирішувати їм самим. На що він відповів - «добре, але вони не погодяться». На наше прохання провести фотографування соціально-побутових умов змісту пацієнтів головний лікар категорично відповів, що ми нічого на території його лікарні фотографувати не будемо, не дивлячись та не що йому було роз’яснено, що ми діємо відповідно до Конституції України та чинного законодавства. Коли ми відновили тему про соціально-побутові умови, він відповів підвищеним тоном «ні» і сказав, «ви приїхали проводити моніторинг, пішли, зараз вас проведуть у відділення», і вивів нас на вулицю, де ми прочекали 45 хвилин. Перше відділення, яке нам показали було жіночим. Нас спочатку завели в ординаторську і покликали пацієнтку, посадивши її за стіл, дали їй анкету, і старша медсестра лікарні почала питати її прізвище, на що ми заперечили, оскільки анкетування є анонімним. Після цього нас завели в саме відділення і провели в їдальню. По коридору справа ми побачили двері із замком і попросили роз’яснити, що там знаходиться. Нам відповіли, що це туалет, оскільки пацієнти цілий день знаходяться в прогул очному дворику, в якому теж є туалет. Зайшовши до їдальні, ми розповіли пацієнткам, що за моніторинг ми проводимо і роздали анкети. Після заповнення першої сторінки пацієнтки пожвавилися, і в їдальні почалася дискусія між пацієнтками: одні пацієнтки розповідали нам, як їм все подобається, інші почали скаржитися на те, що до однієї пацієнтки лікар не підходив вже три місяці, і вона через це не може його попросити, щоб він зв'язався з її родичами. Інша пацієнтка повідомила нас, як вимушена митися в брудній воді з відра, оскільки більш-менш нормально помитися вона може раз на 10 днів, їм для цього виділяють одне відро води. Також пацієнтки почали скаржитись на те, як їх б'ють санітари, на що старша медсестра лікарні почала їм заперечувати і доводити нам, що це неправда. Одна пацієнтка описала обставини, коли їх бив санітар: «Заганяють в кімнату відпочинку і не дозволяють виходити звідти». Після анкетуванні в жіночому відділенні нас відвели в чоловіче відділення в кабінет старшої медичної сестри, а от у відділення нам зайти не дозволили, аргументуючи те, що вони не хочуть порушувати ст. 6 Конфіденційність Закону «Про психіатричну допомогу». Ми так і не збагнули яким чином ми можемо порушити ст. 6 Закону «Про психіатричну допомогу» напевно в Автономній Республіці Крим, а саме в цій психіатричній лікарні медичний персонал разом з головним лікарем дотримуються «свого Закону «Про психіатричну допомогу». Але все одно з відділення в коридорі було чутно - запах поту і экскрементів. Троє пацієнтів написали в анкетах, що санітари застосовують фізичну силу до них, якщо вони довго стоять в коридорі, або порушують режим. Також деякі пацієнти вимушені робити все, що їм скаже медичний персонал, інакше їм в магазині нічого не куплять, або не пустять самостійно сходити в магазин. Також присутнє неповажне відношення до немолодих пацієнтів, молоді санітари їх штовхають і «тикають» їм, що дуже їх пригноблює. Також присутня проблема з водою і в цьому відділенні, є специфічний запах, особливо від брудних шкарпеток і ніг, як написав один пацієнт. Також деякі пацієнти не тільки цієї лікарні на питання, що б вони хотіли змінити, написали, «щоб в лікарню приходив священик».