У щорічному рейтингу міжнародної неурядової організації "Freedom House" про стан свободи у світі Україну виключили з категорії вільних країн, де вона перебувала п'ять років - з 2005 по 2009 роки - і перемістили в нішу "частково вільних країн". За перший рік президентства Віктора Януковича середній показник демократії по країні (4,75) практично досяг рівня кінця каденції Леоніда Кучми (4,6).
Одночасно протягом 2010 року країна суттєво погіршила свої позиції і за іншими показниками організацій-"маяків демократії":
- останнє місце серед європейських країн у рейтингу економічних свобод (дослідження Heritage Foundation і Wall Street Journal);
- найвідчутніше згортання демократії серед всіх країн Європи в рейтингу демократії країн світу ("Dеmocracy Index 2010", Economist Intelligence Unit);
- падіння на 32 сходинки в рейтингу свободи слова, який складається "Репортерами без кордонів" (зараз Україна знаходиться поряд з Іраком).
Нагадаємо, що "Главред" раніше вже інформував своїх читачів про "тюремні" і економічні рейтинги країни.
В Україні абсолютна більшість експертів, опитаних фондом "Демократичні ініціативи" за методологією "Freedom House", з класифікацією України як "частково вільної країни" погодилися. (Всього було опитано 63 експерти).
У принципі, нічого нового ні їхні, ні наші експерти про Україну не сказали, просто не надто оптимістично зауважили, що з такими проблемами "український Титанік" далеко не втече. За версією українських спостерігачів, опитаних Фондом "Демініціативи", серйозну загрозу становлять:
- ігнорування законів - 47 експертів;
- соціальна апатія і байдужість - 30;
- порушення балансу системи влади - 29;
- відсутність верховенства права і рівності перед законом - 27;
- слабка опозиція, - 21;
- тотальна корупція державного механізму - 15;
- відсутність реальних важелів тиску на владу - 13;
- дефіцит "здорових" ЗМІ - 13;
- використання у внутрішній політиці російської моделі "суверенної" або "керованої" демократії - 12;
- вплив олігархів на прийняття рішень 12;
- низька якість політики у зв'язку з недосконалістю еліт - 12;
- недосконала виборча система - 8;
- відсутність традицій демократичної культури, "радянщина" - 7;
- відсутність лідерів - 6.
Експерти також дійшли до важливого висновку: народ треба виховувати і добре годувати. Інакше бідне населення ніколи не вийде з нетрів "недодемократії":
- низький рівень життя, бідність більшості громадян - 9 експертів;
- відсутність великої ідеї - 6;
- ціннісний розкол суспільства між "європейцями" та "хомосовєтікус" - 4;
- тотальне падіння рівня освіти - 3.
Найбільш кричущі порушення, на думку спостерігачів, відбуваються у сфері забезпечення свободи слова і мирних зібрань. Дійшло до того, що міліція "не гребує" охороною провокаторів на мітингах! Так, у вівторок, на акції на захист національного заповідника "Софія Київська" міліція явно сприяла провокатору. "Він цілеспрямовано занадто голосно вигукував антисемітські гасла... Його захищала і супроводжувала міліція! На мої спроби привернути увагу міліціонерів до провокації, представники МВС ніяк не відреагували. Навпаки, влаштували йому супровід... Спроби встановити безпосередньо у нього його особистість натрапили на протидію міліції", - написав на своїй сторінці в Facebook народний депутат Олесь Доній. Такі методи, зазначив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський, міліція вже давно не практикувала.
Чому нинішня влада так безжально пригнічує паростки вільнодумства в ЗМІ? Перш за все, на всіх провідних телеканалах, з яких інформацію отримує 60% громадян. Як стверджує виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар, влада прагнула до комфортного інформаційного середовища, яке є звичним для неї ще з часів Кучми, коли Віктор Янукович був прем'єр-міністром.
"Нинішні представники влади не конкурентні в публічному просторі. Часом у них аргументів більше, але навичок публічної дискусії немає. Як політична команда вони не прагнуть до відкритості. А в сучасному світі обмежити публічність можна тільки силовим шляхом", - міркує Сюмар.
Почастішали випадки зникнення та вбивства людей у міліції (студента Ігоря Індило у Шевченківському райвідділі столиці, водія маршрутки Володимира Манченка - у Вишгородському РУВС та інші). При цьому відповідь міліції, як правило, звучить у дусі "сам впав - сам убився" (у випадку з Манченком - сам втік, хоча свідки стверджують інше).
Ще один поганий сигнал для суспільства - влада почала зводити рахунки з правозахисниками за допомогою закону про боротьбу з порнографією. За однією з версій - щоб виключити можливість будь-якого іноземного впливу через них на Україну.
Не секрет, що завдяки пропаганді в багатьох сформувалася думка про правозахисників як про "агентів західного впливу", каже Володимир Яворський. При цьому залишається поза увагою, що щорічно до них по допомогу в Україні звертається 15 тисяч осіб. Можливо, влада їм "хоче закрити рот так само, як і журналістам", сказав Яворський "Главреду" і наводить сумну статистику.
Найгучніший процес, звичайно, - це звинувачення Дмитра Гройсмана, координатора Вінницької правозахисної групи, в нарузі над державними символами та розповсюдженні порнографії.
"Вилучено понад 300 файлів індивідуальних справ про порушення прав людини, що сильно вдарило по організації. Вони не могли вчасно подати апеляцію, піти в суд, тому що немає оригіналів документів. Досі нічого не повернули", - розповідає Яворський.
Як відомо, Вінницька група спеціалізувалася на роботі з іноземцями, зокрема - на боротьбі з торгівлею людьми. Так ось, обшук проводився працівниками відділу боротьби з торгівлею людьми, хоча вони ніякого відношення до порнографії чи наруги над символами не мали, розповів Яворський. Тоді ж були вилучені відеофайли, на яких іноземці розповідали, які місцеві чиновники "кришують" канали переправлення нелегальних мігрантів через Україну в ЄС.
Були також загрози побиття, спроби вилучити оригінали документів в організації "Юзер", що займається захистом прав інвалідів, незаконні арешти. За розкриття фактів зловживання в "психушках" Криму "під прес" міліції і прокуратури потрапив Андрій Федосов. І цей список можна продовжити.
Чому ж ніхто не протестує? Для населення, за словами Ірини Бекешкіної, такий "холодний душ" був до речі: якщо в 2004 році у відсутності демократії українці, за даними опитувань "Демініціатив", звинувачували еліту (безсовісну, аморальну, страхітливо лукаву), то сьогодні прийшло розуміння, що вибори самі по собі нічого не змінюють. Вихід один - терміново "тормошити" громадянське суспільство, оскільки еліти зможуть закрутити гайки рівно настільки, наскільки їм дозволять.
Звичайно, це не означає, що Саркозі і Берлусконі ніколи не хотілося поставити на місце журналіста, який зарвався, або розширити межі втручання в приватне життя громадян. Яскравий приклад - Франція. Після витоків Wikileaks там активно обговорюється питання введення кримінальної відповідальності за розкриття економічної інформації про корпорації. Але вікові традиції і досвід боротьби громадян за свої права ("вакцина демократії") не дають їм цього зробити. У нас такого досвіду поки, на жаль, "як кіт наплакав".
У результаті процес відкату від любові до ненависті до всього демократичного в Україні зайняв менше п'яти років: в кінці 2009-го третина опитаних вважали, що країні потрібен авторитаризм і порядок, ще третина - демократія і ще стільки ж не зрозуміли питання. Через три місяці на 15% більше опитаних зрозуміли, що "свобода краще несвободи".
Та якщо в Україні все так погано з демократією, куди ж дивиться закордон? Якщо проводити футбольну аналогію, то після другої "жовтої" картки за порушення правил гравця видаляють з поля. Українська влада вже отримала кілька попереджень про "виборче правосуддя" від представників Заходу. Зокрема, такі заяви пролунали під час візиту єврокомісара Фюле в Україні ("ми готові до багатьох компромісів, крім демократії і свободи слова"). Опосередковано про це свідчить надання політичного притулку екс-міністру економіки Богдану Данилишину. Скільки ж ще карток повинна отримати українська влада?
Відповідь буде дано в березні, коли Україна у зв'язку з 25-річчям трагедії на Чорнобильській АЕС, можливо, відвідають Кетрін Ештон, Високий представник Єврокомісії з міжнародних справ і політики безпеки, і віце-президент США Джо Байден, каже екс-голова Секретаріату президента Олег Рибачук. Тоді ж, за його словами, буде дана відповідь на питання, чи підпише Україна в цьому році Угоду з ЄС про політичну асоціацію та про зону вільної торгівлі.
Якою може бути реакція демократичного світу? Як міжнародний банкір, Рибачук зі знанням справи стверджує, що схема відпрацьована вже в Росії і Білорусі - обмеження можливості виїхати і конфіскація "чесно вкрадених мільярдів". Бо таємниця банківських операцій в сучасному світі - міф.
"На відміну від Лукашенка, Янукович не тримає в межах "Межигір'я" свої вклади, хоча там є де закопати. Він, його родина і команда відповідним чином "євроінтегровані", "штатоінтегровані" і "валютоінтегровані". І для них це - серйозна загроза", - впевнений Рибачук.
