"ЮЗЭР" - Психоневрологическое отделение Ялтинской больницы №1

Враховуючи той факт, що лікарня знаходиться практично на побережжі моря, і будівля, в якій розташована лікарня, дуже стара, воно вимагає капітального ремонту і не відповідає нормам медичних установ для психічно хворих. Але з іншого боку враховуючи, що лікарня знаходиться на території рекреаційної зони, це згладжує невеликі проблеми лікарні. Важлива проблема в цій лікарні – соціально-побутові умови перебування пацієнтів, з іншого боку хочеться відзначити прагнення адміністрації лікарні до поліпшення цих умов, оскільки це єдина лікарня в Криму, яка створила особистий простір в туалеті для пацієнтів. Палати пацієнтів, на нашу думку, не відповідають міжнародним і національним стандартам. Перша причина - всі ліжка у відділенні відповідають радянським часам, що на сьогоднішній день неприйнятно по міжнародних стандартах, оскільки пацієнтам на цих ліжках спати незручно, вони провалюються на панцирної сітки до підлоги. Враховуючи, що лікарня знаходиться на відкритому схилі побережжя моря, вікна не утримують тепло в палаті взимку, що доставляє дискомфорт пацієнтам. Також присутня проблема у взаєминах медичного персоналу і пацієнтів, це повідомили пацієнти під час анонімного анкетування. Медичний персонал застосовує фізичну силу, грубість, приниження, упереджене відношення, погрози, тим самим порушуючи права інвалідів і користувачів психіатричної допомоги. Наступна проблема на нашу думку - це відсутність головного лікаря в лікарні, лікарня знаходиться в селі Блакитна Затока, а головний лікар лікарні в місті Ялта, оскільки він адмініструє ще одну лікарню, що робить неможливим звернення пацієнтів до головного лікаря, тим самим порушується ст. 25 Закону України про психіатричну допомогу. Відсутність адміністрації в лікарні породжує безкарність медичного персоналу, сприяючи порушенню прав інвалідів і споживачів психіатричної допомоги. Також необхідно зважати на специфіку даної лікарні, яка полягає в тому, що всі співробітники лікарні – це жителі сіла Блакитна Затока, і система взаємин усередині лікарні, яка укорінялася роками, відсіває нових співробітників, які не можуть вписатися в цю систему лікарні. На нашу думку, ця система позбавляє пацієнта на захист його конституційних прав. Також в лікарні є другий корпус, у цьому корпусі знаходяться більш сохранні пацієнти і хронічні пацієнти, які не несуть загрозу собі і оточуючим, вони не тікають з лікарні, оскільки їм нікуди бігти. Корпус, в якому вони живуть, відкритий, соціально-побутові умови відсутні, палати маленькі, в палаті по три–чотире ліжка, особистий простір відсутній, туалет, душ побачити не вдалось їх просто не показали. На сьогоднішній день, на нашу думку, в цій лікарні необхідно ламати систему, яка будувалася і укорінялася роками, якщо не десятиліттями. Враховуючи, що в лікарні всього 60 койко-місць, те фінансування на медикаменти адміністрацію влаштовують. Підводячи підсумок по цій лікарні, ми вимушені в черговий раз констатувати той факт, що: адміністрація не діє у сфері прав пацієнтів згідно національним і міжнародним нормам, пацієнти залежні від лікаря, що лікує, оскільки їм більше нікуди йти, і вони готові терпіти все, що їм скажуть, оскільки держава не взмозі захистити соціально незахищених людей. Також стоїть гостро проблема амбулаторного лікування, у зв'язку з відсутністю 100% фінансування, що може привести до соціального вибуху в суспільстві.