Воскресенье, 17.12.2017, 02:36 Вы вошли как Гость | Группа "Гости" | RSS

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про психіатричну допомогу - Форум

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 1 из 11
Модератор форума: vidrodgenya 
Форум » Наш форум » Законы » З А К О Н У К Р А Ї Н И Про психіатричну допомогу (З А К О Н У К Р А Ї Н И Про психіатричну допомогу)
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про психіатричну допомогу
AndreyДата: Четверг, 04.09.2008, 00:52 | Сообщение # 1
Папа сайта
Группа: Администраторы
Сообщений: 9
Награды: 1
Репутация: 1000
Статус: Offline
[c]
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про психіатричну допомогу

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 19, ст.143 ) { Iз змінами, внесеними згідно із Законами N 1364-IV ( 1364-15 ) від 09.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.221 N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }

Цей Закон визначає правові та організаційні засадизабезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи ізпріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлюєобов'язки органів виконавчої влади та органів місцевогосамоврядування з організації надання психіатричної допомоги таправового і соціального захисту осіб, які страждають на психічнірозлади, регламентує права та обов'язки фахівців, іншихпрацівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.

Розділ I

ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.
Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такомузначенні: психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнанітакими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичноюкласифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності(затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі,емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатностіадекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан іповедінку; психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів,спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб напідставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншимизаконами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, якістраждають на психічні розлади; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра,фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, якиймає відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь унаданні психіатричної допомоги; комісія лікарів-психіатрів - два чи більшелікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань,пов'язаних з наданням психіатричної допомоги; психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чиінший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх формвласності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричноїдопомоги; законні представники - батьки (усиновителі), опікуни або іншіособи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, якістраждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їхправ, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричноїдопомоги; усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою,здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, прохарактер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку,мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методидіагностики, лікування та лікарські засоби, що можутьзастосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їхпобічні ефекти та альтернативні методи лікування; амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, щовключає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб напідставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншимизаконами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждаютьна психічні розлади, в амбулаторних умовах; стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, щовключає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб напідставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншимизаконами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд,догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають напсихічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад24 години підряд.

Стаття 2.
Законодавство України про психіатричну допомогу

Законодавство України про психіатричну допомогу базується наКонституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Основзаконодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), цьогоЗакону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно доних. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземцівта осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якогонадана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу,то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3.
Презумпція психічного здоров'я

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу,доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах тав порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 4.
Принципи надання психіатричної допомоги

Психіатрична допомога надається на основі принципівзаконності, гуманності, додержання прав людини і громадянина,добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівнянаукових знань, необхідності й достатності заходів лікування змінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Стаття 5.
Державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади

Держава гарантує: фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі,необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належноїякості психіатричної допомоги; безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждаютьна психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорониздоров'я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їхлікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України; грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом МіністрівУкраїни, малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом Iчи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновкомлікарської комісії медичного закладу потребує постійногостороннього догляду, - на догляд за ним у розмірі 10 відсотківпрожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатноїособи; ( Абзац четвертий частини першої статті 5 із змінами,внесеними згідно із Законом N 1364-IV ( 1364-15 ) від 09.12.2003 ) надання у державних та комунальних психіатричних закладахбезоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної,реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах; здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи; захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждаютьна психічні розлади; вирішення в установленому законом порядку питань опіки тапіклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади; соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилоговіку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними; здобуття безоплатно відповідної освіти особами, якістраждають на психічні розлади, у державних та комунальнихнавчальних закладах; встановлення обов'язкових квот робочих місць напідприємствах, в установах та організаціях для працевлаштуванняінвалідів внаслідок психічного розладу в установленому закономпорядку. З метою забезпечення громадян різними видами психіатричноїдопомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічнірозлади, органи виконавчої влади та органи місцевогосамоврядування відповідно до їх повноважень: створюють мережу психіатричних закладів та організовуютьнадання психіатричної допомоги гарантованого рівня; забезпечують належні умови для надання психіатричної допомогита реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, якістраждають на психічні розлади; організовують за спеціальними програмами безоплатнезагальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, якістраждають на психічні розлади; створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільницітощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудовоїреабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштуванняосіб, які страждають на психічні розлади; організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб,які страждають на психічні розлади і втратили соціальний зв'язок; поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічнірозлади, в установленому законодавством порядку; забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм усфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб,які страждають на психічні розлади; здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціальногота правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.

Стаття 6.
Конфіденційність відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання психіатричної допомоги

Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданніпсихіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням абовиконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язківстало відомо про наявність у особи психічного розладу, про фактизвернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричномузакладі чи перебування в психоневрологічних закладах длясоціального захисту або спеціального навчання, а також іншівідомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя,не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбаченихчастинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті. Право на одержання і використання конфіденційних відомостейпро стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричноїдопомоги має сама особа чи її законний представник. За усвідомленою згодою особи або її законного представникавідомості про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їйпсихіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише вінтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведенняобстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів,для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковійлітературі, використання у навчальному процесі. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'яособи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або беззгоди її законного представника для: 1) організації надання особі, яка страждає на тяжкийпсихічний розлад, психіатричної допомоги; 2) провадження дізнання, попереднього слідства або судовогорозгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання,слідчого, прокурора та суду. У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждаєна психічний розлад, діагноз психічного розладу вписується зазгодою цієї особи, а у разі її незгоди - лише причинанепрацездатності (захворювання, травма або інша причина). Забороняється без згоди особи або без згоди її законногопредставника та лікаря-психіатра, який надає психіатричнудопомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічнийрозлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис,звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичнимипрацівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричноїдопомоги. Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'яособи та про надання їй психіатричної допомоги, за виняткомвипадків, передбачених цим Законом та іншими законами. Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'яособи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися здодержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей.Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання можездійснюватися лише у випадках, встановлених законом.

Стаття 7.
Діагностика психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад

Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно дозагальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародноїстатистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятихМіністерством охорони здоров'я України для застосування в Україні.Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи зіснуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими,релігійними, культурними цінностями або на будь-яких іншихпідставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічногоздоров'я. Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволеніМіністерством охорони здоров'я України, застосовуються лише здіагностичною та лікувальною метою відповідно до характерупсихічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи,яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб. Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи тавстановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного оглядуособи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизипосмертно. Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, щостановлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій надаєтьсяпсихіатрична допомога, застосовуються за призначенням і підконтролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодоюособи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - зазгодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи,визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за згодоюїї законного представника. { Частина четверта статті 7 із змінами,внесеними згідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007 } Перелік методів діагностики та лікування і лікарськихзасобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи,встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 8.
Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та запобігання небезпечним діянням з боку осіб, які страждають на психічні розлади

Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах,що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав ізаконних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, якастраждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричноїдопомоги застосовуються за призначенням та під постійним контролемлікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якоговласником психіатричного закладу чи уповноваженим ним органомпокладені обов'язки з надання психіатричної допомоги, ізастосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коливсіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, щоявляють собою безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Проформи та час застосування заходів фізичного обмеження та (або)ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичногообмеження та (або) ізоляції застосовуються відповідно до правил,встановлених Міністерством охорони здоров'я України. Органи внутрішніх справ зобов'язані подавати допомогумедичним працівникам, за їх зверненням, у разі наданняпсихіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечуватибезпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду.Органи внутрішніх справ повинні запобігати діям з боку особи, якійнадається психіатрична допомога в примусовому порядку, щозагрожують життю і здоров'ю оточуючих та інших осіб, та вживатизаходи щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майната житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а вразі необхідності - проводити розшук особи, якій психіатричнадопомога повинна надаватися в примусовому порядку.

Стаття 9.
Обмеження, пов'язані з виконанням окремих видів діяльності

Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п'яти років)або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконанняокремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можутьстановити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих. З метою встановлення придатності особи до виконання окремихвидів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогамидо стану її психічного здоров'я вона підлягає обов'язковомупопередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесідіяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх іперіодичних психіатричних оглядів встановлюється КабінетомМіністрів України. Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладутимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видівдіяльності (робіт, професій, служби), що можуть становитибезпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймаєтьсявідповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра напідставі оцінки стану психічного здоров'я особи відповідно допереліку медичних психіатричних протипоказань і може бутиоскаржено до суду. Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконанняокремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можутьстановити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих,затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному(не рідше одного разу на п'ять років) перегляду.

Стаття 10.
Психіатричні заклади, медичні працівники та інші фахівці, які надають психіатричну допомогу

Психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіхформ власності, а також лікарями-психіатрами за наявностіліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Медичніпрацівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, якістраждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальнупідготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищеннякваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які берутьучасть у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповіднодо законодавства.

 
AndreyДата: Четверг, 04.09.2008, 00:53 | Сообщение # 2
Папа сайта
Группа: Администраторы
Сообщений: 9
Награды: 1
Репутация: 1000
Статус: Offline
[c]Розділ II
ВИДИ ПСИХIАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ПIДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ЇЇ НАДАННЯ

Стаття 11.
Психіатричний огляд

Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявностічи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їйпсихіатричної допомоги, а також для вирішення питання про видтакої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром напрохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьківчи іншого законного представника; щодо особи, визнаної увстановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або зазгодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутностібатьків або іншого законного представника психіатричний огляднеповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки тапіклування, яке може бути оскаржено до суду. { Частина другастатті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V( 1033-16 ) від 17.05.2007 } Психіатричний огляд особи може бути проведено без їїусвідомленої згоди або без згоди її законного представника увипадках, коли одержані відомості дають достатні підстави дляобгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічногорозладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являютьсобою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєвіпотреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку зпогіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричноїдопомоги. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без їїусвідомленої згоди або без згоди її законного представникаприймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості,що дають достатні підстави для такого огляду. Iз заявою можутьзвернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду,лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згодиабо без згоди її законного представника повинна бути подана уписьмовій формі та містити відомості, що обгрунтовуютьнеобхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чиїї законного представника від звернення до лікаря-психіатра.Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додатковихмедичних та інших відомостей, необхідних для прийняттявідповідного рішення. У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, щодають достатні підстави для обгрунтованого припущення пронаявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собоюбезпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможнасамостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні,який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний оглядособи може бути усною. У цих випадках рішення про проведенняпсихіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або беззгоди її законного представника приймається лікарем-психіатромсамостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно. У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявністьобставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьоїцієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі тамістити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такогоогляду. У разі встановлення обгрунтованості заяви пропсихіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згодиїї законного представника лікар-психіатр направляє до суду замісцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричногоогляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновоклікаря-психіатра, який містить обгрунтування про необхідністьпроведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний оглядособи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку зарішенням суду. Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного оглядузобов'язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або їїзаконному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище,місце роботи та викласти мету огляду. Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічногоздоров'я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра тамедичні рекомендації фіксуються у медичній документації. Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, щомістить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо станупсихічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність,передбачену законом.

Стаття 12.
Амбулаторна психіатрична допомога

Амбулаторна психіатрична допомога надаєтьсялікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи;щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання абоза згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи,визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - напрохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного ізбатьків чи відсутності батьків або іншого законного представникаамбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється зарішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бутиоскаржено до суду. { Частина перша статті 12 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007 } Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися безусвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника уразі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чоговона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку зпогіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричноїдопомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без їїусвідомленої згоди або без згоди її законного представниканадається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішеннямсуду. Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомогив примусовому порядку вирішується судом за місцем проживанняособи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомогив примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. Дозаяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особіамбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди табез згоди її законного представника, передбачені частиною другоюцієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який міститьобгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги. Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога впримусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром нерідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів - нерідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання пропродовження чи припинення надання їй такої допомоги. У разі необхідності продовження надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяцівлікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживанняособи заяву про продовження надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якійповинні бути викладені підстави надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди їїзаконного представника, передбачені частиною другою цієї статті,додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який міститьобгрунтування про необхідність продовження надання особі такоїдопомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожногоразу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. У разі погіршення стану психічного здоров'я особи, якійнадається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку,та ухилення від виконання цією особою або її законнимпредставником рішення суду про надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомогаможе надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями14, 16 і 17 цього Закону. Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги впримусовому порядку припиняється за рішенням комісіїлікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану їїпсихічного здоров'я, що не потребує надання амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням судупро відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричноїдопомоги в примусовому порядку. Клопотання про припинення надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися досуду особою, якій надається ця допомога, або її законнимпредставником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення пронадання або продовження надання особі такої допомоги.

Стаття 13.
Госпіталізація особи до психіатричного закладу

Особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно- на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладуна прохання або за згодою її батьків чи іншого законногопредставника. Особа, визнана у встановленому законом порядкунедієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу напрохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного ізбатьків або відсутності батьків чи законного представникагоспіталізація неповнолітнього до психіатричного закладупроводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, якеможе бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується умедичній документації за підписом особи або її законногопредставника та лікаря-психіатра. { Частина перша статті 13 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від17.05.2007 } Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першоюцієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра. Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу впримусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цьогоЗакону, а також у випадках проведення експертизи стану психічногоздоров'я особи або застосування до особи, яка страждає напсихічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння,примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку,передбачених законами України.

Стаття 14.
Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бутигоспіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленоїзгоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеженняабо лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та привстановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чоговона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являютьсобою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєвіпотреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Стаття 15.
Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованих до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників

{ Назва статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V( 1033-16 ) від 17.05.2007 } Особа віком до 14 років (малолітня особа) та особа, визнана увстановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані допсихіатричного закладу на прохання або за згодою їх законнихпредставників, підлягають обов'язковому протягом 48 годин з часугоспіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричногозакладу для прийняття рішення про необхідність подальшогоперебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їмстаціонарної психіатричної допомоги. { Частина перша статті 15 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від17.05.2007 } При подальшому перебуванні в психіатричному закладі зазначенів цій статті особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрівне рідше одного разу на місяць для вирішення питання пронеобхідність продовження чи припинення надання їм стаціонарноїпсихіатричної допомоги. У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань,допущених законними представниками особи віком до 14 років(малолітньої особи) або особи, визнаної у встановленому закономпорядку недієздатною, власник психіатричного закладу абоуповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки тапіклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано.{ Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007 }

Стаття 16.
Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного закладу в примусовому порядку

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу зарішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часугоспіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричногозакладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. Увипадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа невисловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особапідлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричногозакладу в примусовому порядку визнається доцільною, представникпсихіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годиннаправляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладузаяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу впримусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цьогоЗакону. До заяви, в якій повинні бути викладені підставигоспіталізації особи до психіатричного закладу в примусовомупорядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновоккомісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування пронеобхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може проводитися зарішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). Керівник психіатричного закладу зобов'язаний негайноповідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу впримусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або їїзаконного представника. У разі відсутності відомостей пронаявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника вособи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживанняповідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієїособи.

Стаття 17.
Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку

Перебування особи в психіатричному закладі в примусовомупорядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав,за якими було проведено госпіталізацію. Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу впримусовому порядку, повинна оглядатися комісієюлікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метоювстановлення наявності підстав для продовження чи припинення такоїгоспіталізації. У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовомупорядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повиненнаправити до суду за місцем знаходження психіатричного закладузаяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якійповинні бути викладені підстави госпіталізації особи допсихіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів,який містить обгрунтування про необхідність продовження такоїгоспіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи впсихіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який неможе перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовомупорядку можуть направлятися до суду особою, яку булогоспіталізовано в примусовому порядку, або її законнимпредставником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішенняпро продовження такої госпіталізації.

Стаття 18.
Виписка особи з психіатричного закладу

Виписка з психіатричного закладу здійснюється у разізавершення обстеження чи експертизи психічного стану особи абовидужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що непотребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Випискаособи, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу,здійснюється за письмовою заявою цієї особи або її законногопредставника чи за рішенням лікаря-психіатра. Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного закладудобровільно, або її законному представнику може бути відмовлено увиписці цієї особи з психіатричного закладу, якщо комісієюлікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації впримусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону. У цьомувипадку питання про госпіталізацію особи в примусовому порядку,продовження госпіталізації та виписка вирішуються відповідно достатей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону тачастини третьої цієї статті. Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричногозакладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісіїлікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженнітакої госпіталізації. Виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння тащодо якої судом було застосовано примусові заходи медичногохарактеру, здійснюється за рішенням суду.

Стаття 19.
Примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру застосовуються зарішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним( 2001-05, 2002-05 ), Кримінально-процесуальним кодексами України( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), цим Законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються такі примусові заходимедичного характеру:
надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовомупорядку;
госпіталізація до психіатричного закладу із звичайнимнаглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу з посиленимнаглядом;

госпіталізація до психіатричного закладу з суворимнаглядом. Продовження, зміна або припинення застосування примусовихзаходів медичного характеру здійснюються судом за заявоюпредставника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надаєособі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісіїлікарів-психіатрів. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичногохарактеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідшеодного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявністьпідстав для звернення до суду із заявою про припинення або прозміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав дляприпинення або зміни застосування примусового заходу медичногохарактеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр),який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до судузаяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, якиймістить обгрунтування про необхідність продовження застосуванняпримусового заходу медичного характеру. У разі необхідностіпродовження застосування примусового заходу медичного характерупонад 6 місяців представник психіатричного закладу(лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу,повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричногозакладу заяву про продовження застосування примусового заходумедичного характеру. До заяви додається висновок комісіїлікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідністьпродовження надання особі такої психіатричної допомоги. Вподальшому продовження застосування примусового заходу медичногохарактеру проводиться кожного разу на строк, який не можеперевищувати 6 місяців. Питання про зміну або припинення застосування примусовогозаходу медичного характеру вирішується судом у разі такої змінистану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідністьзастосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність упризначенні іншого примусового заходу медичного характеру.

Стаття 20.

Експертиза психічного стану особи

Експертиза психічного стану особи (медико-соціальнаекспертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші)проводиться на підставах та в порядку, передбачених законами таприйнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 21.

Судово-психіатрична експертиза

Судово-психіатрична експертиза з адміністративних,кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться напідставах та в порядку, передбачених законом.

Стаття 22.

Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного оглядуособи в примусовому порядку розглядається судом за місцемпроживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження. Заява представника психіатричного закладу про госпіталізаціюособи до психіатричного закладу в примусовому порядкурозглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладупротягом 24 годин з дня її надходження. Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторноїпсихіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовженнянадання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовомупорядку розглядаються судом за місцем проживання особи удесятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представниківпсихіатричних закладів про продовження госпіталізації впримусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходженняпсихіатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження. Судові справи щодо надання психіатричної допомоги впримусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якоївирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь прирозгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представникапсихіатричного закладу, що подав заяву, та законного представникаосіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їмпсихіатричної допомоги, є обов'язковою.

Стаття 23.

Поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання

Підставою для поміщення особи, яка страждає на психічнийрозлад, до психоневрологічного закладу для соціального захисту єособиста заява особи та висновок лікарської комісії за участюлікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 років або особи,визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - заявабатьків або іншого законного представника та рішення органу опікита піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії заучастю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості пронаявність у особи психічного розладу та необхідність утримання їїв психоневрологічному закладі для соціального захисту. Органи опіки та піклування повинні вживати заходів дляохорони майнових інтересів особи, яка перебуває впсихоневрологічному закладі для соціального захисту. Підставою для поміщення до психоневрологічного закладу дляспеціального навчання неповнолітнього віком до 18 років, якийстраждає на психічний розлад, є заява його батьків чи іншогозаконного представника та висновок комісії за участюлікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен міститивідомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу танеобхідність його навчання в умовах психоневрологічного закладудля спеціального навчання. Власник психоневрологічного закладу для соціального захистуабо спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов'язанийне рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб,які перебувають у них, лікарською комісією за участюлікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога іпедагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання уцих закладах або щодо можливості перегляду рішень пронедієздатність тих, хто такими визнаний.

Стаття 24.

Переведення і виписка з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання

Переведення особи з психоневрологічного закладу длясоціального захисту або спеціального навчання до будинку-інтернату(пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів або донавчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновкулікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участюлікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичнихпоказань для проживання особи у психоневрологічному закладі длясоціального захисту або спеціального навчання. Підставою для виписки особи з психоневрологічного закладу длясоціального захисту або спеціального навчання є: особиста заява особи за наявності висновку комісіїлікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основніжиттєві потреби; письмова заява законного представника неповнолітнього вікомдо 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядкунедієздатною, із зобов'язанням здійснення необхідного догляду; рішення суду про незаконне поміщення особи допсихоневрологічного закладу для соціального захисту абоспеціального навчання

 
AndreyДата: Четверг, 04.09.2008, 00:54 | Сообщение # 3
Папа сайта
Группа: Администраторы
Сообщений: 9
Награды: 1
Репутация: 1000
Статус: Offline
Розділ III

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСIБ ПРИ НАДАННI ПСИХIАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 25.

Права осіб, яким надається психіатрична допомога

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права ісвободи громадян, передбачені Конституцією України ( 254к/96-ВР )та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лишеу випадках, передбачених Конституцією України, відповідно дозаконів України. Особи, яким надається психіатрична допомога, можутьпіклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або черезсвоїх представників у порядку, встановленому Цивільним кодексомУкраїни, Цивільним процесуальним кодексом України та іншимизаконами України. Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на: поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниженнячесті й гідності людини; отримання інформації про свої права, пов'язані з наданнямпсихіатричної допомоги; одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, щовідповідають вимогам санітарного законодавства; відмову від надання психіатричної допомоги, за виняткомвипадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом; усі види медико-санітарної допомоги (у тому числісанаторно-курортне лікування) за медичними показаннями; одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених,відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо, за місцемпроживання цих осіб, членів їх сім'ї, інших родичів або законнихпредставників; утримання в психіатричному закладі лише протягом строку,необхідного для обстеження та лікування; попередню згоду або відмову в будь-який час від застосуваннянових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чивід участі у навчальному процесі; безпечність надання психіатричної допомоги; безоплатне надання медичної допомоги у державних ікомунальних закладах охорони здоров'я, а також безоплатне або напільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробамимедичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом МіністрівУкраїни; безоплатну юридичну допомогу з питань, пов'язаних з наданнямїм психіатричної допомоги; альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд тазалучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питаньнадання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який береучасть у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним; збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійногопроживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричноїдопомоги; особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань,пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням узв'язку з цим їх прав; відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майнувнаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чипсихоневрологічного закладу для соціального захисту абоспеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умовнадання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційнихвідомостей про стан психічного здоров'я і надання психіатричноїдопомоги; одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні зіншими громадянами. Особи під час перебування у психіатричному закладі маютьправо на: спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом абоіншим законним представником, без присутності сторонніх осібзгідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу; повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їмпсихіатричної допомоги; забезпечення таємниці листування при відправці та отриманнібудь-якої кореспонденції; доступ до засобів масової інформації; дозвілля, заняття творчою діяльністю; відправлення релігійних обрядів, додержання релігійнихканонів; звернення безпосередньо до керівника або завідуючоговідділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричноїдопомоги, виписки з психіатричного закладу та додержання прав,передбачених цим Законом; допомогу по загальнообов'язковому державному соціальномустрахуванню або пенсію згідно з законодавством. Особи під час перебування у психіатричному закладі маютьтакож права, які за рішенням лікаря-психіатра (комісіїлікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров'я чи безпеки, атакож в інтересах здоров'я або безпеки інших осіб можуть бутиобмежені: приймати відвідувачів наодинці; придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку; перебувати на самоті. Рішення про обмеження прав осіб, яким надається психіатричнадопомога, фіксується у медичній документації із зазначенням строкуйого дії та може бути оскаржено до суду. Забороняється залучення осіб, яким надається психіатричнадопомога, до примусової праці.

Стаття 26.

Iнформація про стан психічного здоров'я особи та надання психіатричної допомоги

Лікар-психіатр зобов'язаний пояснити особі, якій надаєтьсяпсихіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, удоступній формі інформацію про стан її психічного здоров'я,прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методівдіагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливийризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість наданняпсихіатричної допомоги, її права та передбачені цим Закономможливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги.Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітньоговіком до 15 років та особи, визнаної у встановленому закономпорядку недієздатною, мають їх законні представники. Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законнийпредставник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншимидокументами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-якихрішень щодо надання їй психіатричної допомоги. У випадках, коли повна інформація про стан психічногоздоров'я особи може завдати шкоди її здоров'ю або призвести добезпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр абокомісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. Уцьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформуєзаконного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи,якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію абоїї обмеження робиться запис у медичній документації.

Стаття 27.

Професійні права, обов'язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади

Професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, іншихпрацівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, утому числі здійснюють догляд за особами, які страждають напсихічні розлади, при наданні психіатричної допомогивстановлюються Основами законодавства України про охоронуздоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, іншіпрацівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, втому числі здійснюють догляд за особами, які страждають напсихічні розлади, мають право на пільги, встановленізаконодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та зшкідливими і небезпечними умовами праці. Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісіїлікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічногозахворювання, прийняття рішення про необхідність наданняпсихіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновкудля розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричноїдопомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісіялікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лишемедичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичноюетикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несутьвідповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісієюлікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги,викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатромабо комісією лікарів-психіатрів. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають правовідмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутностіпідстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомогиіз зазначенням її причин фіксується у медичній документації запідписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатраабо комісії лікарів-психіатрів. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданніпсихіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостейпро своє місце проживання, склад сім'ї, номер домашнього телефону тощо.

Стаття 28.

Обов'язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади

Працівники, які беруть участь у наданні психіатричноїдопомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, якістраждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їхздоров'ю або смерті, пов'язаних з виконанням ними службовихобов'язків, підлягають державному обов'язковому страхуванню.Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюютьсяКабінетом Міністрів України.

Стаття 29.

Обов'язки власника психіатричного закладу або уповноваженого ним органу

Власник психіатричного закладу або уповноважений ним органзобов'язаний: створювати необхідні умови для надання психіатричної допомогита правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога; забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога,психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідноюмедичною допомогою; знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, або їхзаконних представників із законодавством про психіатричнудопомогу, правилами внутрішнього розпорядку психіатричногозакладу, а також адресами та телефонами відповідних органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадовихосіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа уразі порушення її прав; здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визнаних увстановленому законом порядку недієздатними, які не маютьзаконного представника; створювати умови для дозвілля осіб, яким надаєтьсяпсихіатрична допомога; своєчасно інформувати членів сім'ї, інших родичів абозаконних представників чи інших осіб (за вибором осіб, якимнадається психіатрична допомога) про стан їх здоров'я таперебування у психіатричному закладі; створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги; забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства; забезпечувати належні умови праці фахівців та іншихпрацівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, втому числі здійснюють догляд за особами, яким надаєтьсяпсихіатрична допомога; виконувати інші обов'язки, пов'язані з наданням психіатричноїдопомоги, передбачені законом.

Розділ IV

КОНТРОЛЬ I НАГЛЯД ЗА ДIЯЛЬНIСТЮ З НАДАННЯ ПСИХIАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 30.

Контроль за діяльністю з надання психіатричної допомоги

Державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіхформ власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь унаданні психіатричної допомоги, здійснюють у межах своїхповноважень Міністерство охорони здоров'я України, інші відповідніцентральні органи виконавчої влади. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевогосамоврядування у межах своїх повноважень здійснюють контроль задіяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців,інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричноїдопомоги, а також контроль за виконанням своїх обов'язківзаконними представниками. Громадський контроль за діяльністю психіатричних закладівусіх форм власності незалежно від їх підпорядкування та зафахівцями, іншими працівниками, які беруть участь у наданніпсихіатричної допомоги, здійснюється об'єднаннями громадян у межахїх компетенції відповідно до законодавства України про об'єднаннягромадян. Представники об'єднань громадян можуть відвідуватипсихіатричний заклад відповідно до вимог, встановлених правиламивнутрішнього розпорядку цього закладу.

Стаття 31.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги

Нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданніпсихіатричної допомоги здійснюється Генеральним прокурором Українита підпорядкованими йому прокурорами відповідно до закону.

Розділ V

ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РIШЕНЬ, ДIЙ I БЕЗДIЯЛЬНОСТI, ПОВ'ЯЗАНИХ З НАДАННЯМ ПСИХIАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 32.

Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов'язаних з наданням психіатричної допомоги

Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права,свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричноїдопомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, довласника психіатричного закладу або власника психоневрологічногозакладу для соціального захисту чи спеціального навчання, абоуповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів(вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду. Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законніпредставники звільняються від судових витрат, пов'язаних зрозглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи принаданні психіатричної допомоги в порядку, встановленомузаконодавством.

Стаття 33.

Відповідальність за порушення законодавства про психіатричну допомогу

Особи, винні у порушенні законодавства про психіатричнудопомогу, несуть відповідальність згідно з законами України.

Розділ VI

ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крімабзацу четвертого статті 5, абзацу дванадцятого частини третьоїстатті 25 і статті 28, які набирають чинності з 1 січня 2001 року.
До приведення законодавства України у відповідність з цимЗаконом нормативно-правові акти застосовуються у частині, що несуперечить цьому Закону.
Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодоприведення законів України у відповідність з цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цимЗаконом; забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншимицентральними органами виконавчої влади їх нормативно-правовихактів, що суперечать цьому Закону; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбаченихцим Законом.

Внести зміни до таких законів України:

1) статтю 6 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР )(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 1998 р.,N 2, ст. 4, N 11-12, ст. 50; 1999 р., N 4, ст. 35) доповнитипунктом 29 такого змісту:

"29) державне обов'язкове страхування працівників, які берутьучасть у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюютьдогляд за особами, які страждають на психічні розлади";

2) статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної РадиУкраїни, 1993 р., N 13, ст. 113, N 26, ст. 281, N 49, ст. 459;1994 р., N 28, ст. 241, N 29, ст. 257, N 33, ст. 300; 1995 р.,N 13, ст. 85, N 14, ст. 90; 1996 р., N 9, ст. 43, N 41, ст. 192,N 52, ст. 306; 1997 р., N 6, ст. 46, N 9, ст. 70, N 18, ст. 131)доповнити пунктом 41 такого змісту: "

41) громадяни - за позовами, з якими вони звертаються досуду в справах, пов'язаних із захистом прав і законних інтересівпри наданні психіатричної допомоги";

3) частину першу статті 43 Основ законодавства України проохорону здоров'я ( 2801-12 ) (Відомості Верховної Ради України,1993 р., N 4, ст. 19) викласти у такій редакції: "Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основпацієнта необхідна для застосування методів діагностики,профілактики та лікування. Щодо пацієнта, який не досяг віку15 років, а також пацієнта, визнаного в установленому закономпорядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їхзаконних представників".

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 22 лютого 2000 року N 1489-II

 
Форум » Наш форум » Законы » З А К О Н У К Р А Ї Н И Про психіатричну допомогу (З А К О Н У К Р А Ї Н И Про психіатричну допомогу)
Страница 1 из 11
Поиск:

Copyright MyCorp © 2017